Чернівці, як маленький Париж, Буковинського краю вінок…

Активісти ГО "Львів'яни за електротранспорт" біля пам'ятника імператору Францу-Йосифу. Камера - Володимир Караїм. Автор фото - Сашко Міхайлов

Активісти ГО “Львів’яни за електротранспорт” біля пам’ятника імператору Францу-Йосифу. Камера – Володимир Караїм. Автор фото – Сашко Міхайлов

Обійти своєю увагою столицю Буковини – Чернівці, де от уже майже 120 років існує один із найстрарших в Україні електротранспорт (із 1897 по 1967 рік – трамвай, із 1939 року – тролейбус) активісти ГО “Львів’яни за електротранспорт” не могли. Отож 22 червня 2014 року активісти організації Юрій Каукалов, Володимир Караїм, Антон Лягушкін та Орест Солтівський відправилися у мандрівку до столиці Буковини.

Залізничний вокзал ст. Делятин

Залізничний вокзал ст. Делятин

Їхали плацкартним вагоном нічного пасажирського потяга №668 “Ковель – Чернівці”. Вагон №8 виявився не звайною “Каліною”, а відкапіталеним у Польші “червоноплюшем”, який колись ходив у складі фірмового потяга “Буковина”, а отже їхати було комфортно… Оскільки на ділянці “Хриплин – Отинія – Коломия” проводилися ремонтні роботи, то ті подорожуючі, які рано прокинулися, могли насолоджуватися чудовими краєвидами, які відкриваються із колії “Хриплин – Делятин” і “Делятин – Коломия”… Потяг робив добрячий гак, отож прибув у Чернівці із досить значним запізненням…

Залізничний вокзал у Коломиї.

Залізничний вокзал у Коломиї.

 Як театр починається із вішка, так і місто починається із вокзалу. Вокзал станції Чернівці – велика і гарна будівля. За віком він – ровесник Львівського головного вокзалу. Його будівництво завершилося у 1908 році. Поряд із залізничним вокзалом проходить головна вулиця Чернівців, яка так і називається – Головна. Просто і зрозуміло.

Неподалік залізничного вокзалу розташований пам’ятник Чернівецькому трамваю, який встановили у 1997 році до 100-річчя відкриття на Буковині руху електричного трамваю. Щоправда від автентичного трамваю 2М (С-900) Київського виробництва зберігся лише кузов. Візок імітують підресорені осі від залізничного вагону…

Залізничний вокзал у Чернівцях.

Залізничний вокзал у Чернівцях.

Дозволимо собі сказати кілька слів про історію Чернівецького трамваю. У далекому 1872 році інженер Фрідріх Шмідт запропонував магістрату Чернівців проект будівництва трамваю на канатній тязі. Привід канатних лебідок мав здійснюватися від парових машин. Проект розглядався у магістраті три роки, але коли був затверджений у Шмідта не виявилося коштів на будівництва трамваю… До магістрату Чернівців надходили також пропозиції про будівництво кінного трамваю, але вони були відхилені – інженерна комісія зробила висновок, що чернівецькі ухили кінні трамваї подолати не зможуть…

Пам'ятник чернівецькому трамваю.

Пам’ятник чернівецькому трамваю.

Коли до магістрату Чернівців дійшла звістка про початок будівництва електричного трамваю у Львові, міські райці столиці Буковини вирішили, що Чернівці не мають бути гіршими від Львова, отож у 1893 році на світ з’явився проект буковинського трамваю, розроблений міським будівельним радником Георгом Рапфом. Його втілення виставили на конкурс, який у 1894 році виграла німецька фірма “Шуккерт і Ко”. 3 березня 1895 року був підписаний контракт між магістратом Чернівців та цією фірмою про будівництво електростанції, трамвайної лінії та організацію вуличного освітлення.

До прокладання трамвайних колій приступили у 1896 році, а узимку 1897 року до Чернівців прибуває 7 трамвайних вагонів фірми “Ringhoffer” із Праги. Одночасно із прокладанням трамвайних колій споруджувалося трамвайне депо на сучасній вулиці Садовій.

Трамвай на сучасній вулиці Гагаріна. 1897 р. Фото із колеції Сашка Міхайлова

Трамвай на сучасній вулиці Гагаріна. 1897 р. Фото із колеції Сашка Міхайлова

Перша пробна поїздка електричного трамваю відбулася 27 травня 1897 року, а 18 липня почався рух чернівецьких трамваїв із пасажирами. З часом збільшувалася як кількість трамвайних вагонів, так і довжина трамвайної лінії. У 1914 році трамвайна колія простягалася від залізничної станції Фольксгартен (Нині Чернівці – Південна) до мосту через річку Прут.  Напередодні Першої Світової війни існувало три трамвайних маршрути. Ввечері для того, щоб пасажири могли розрізнити маршрути, на трамваях запалювали різнобарвні ліхтарі: білого кольору на вагонах, які йшли від Фольксгартена до залізничного вокзалу; зеленого – на вагонах, які рухалися від парку ім. Шевченка; фіолетового – на трамваях, які їхали до річки Прут. Трамваї, які їхали у депо запалювали сині ліхтарі…

Останнє фото чернівецьких трамваїв... 1967 рік.

Останнє фото чернівецьких трамваїв… 1967 рік.

Попри складності в експлуатації, зношеність рухомого складу чернівецький трамвай пережив дві світові війни, багаторазові зміни влади… Він став жертвою антитрамвайних тенденцій, які розвинулися у Радянському Союзі у 1960-ті роки. У 1963 році долю чернівецького трамваю було вирішено остаточно… У свій останній рейс трамвай у Чернівцях вийшов 20 березня 1967 року недоживши двох місяців і тижня до свого 70-річчя… Початково планувалося передати трамвайні вагони у місто Бурштин Івано-Франківської області, де було почато будівництво трамвайної лінії “Місто – Бурштинська ДРЕС”, але цей проект не було реалізовано.

Трамвайні маршрути в Чернівцях були замінені тролейбусними, про існування трамваю в столиці Буковини зараз нагадують опори, зроблені із трамвайних рейок, фігурні кронштейни на стінах будинків і трамвай-пам’ятник…

Тролейбус MAN у Чернівцях. Фото із колекції Сашка Міхайлова

Тролейбус MAN у Чернівцях. Фото із колекції Сашка Міхайлова

Перший чернівецький тролейбус рушив у свій рейс у далекому 1939 році. Це була перша тролейбусна система у Західній Україні і третя на теренах нашої держави… На першому тролейбусному маршруті, який з’єднав резиденцію буковинських митрополитів (нині Університет ім. Федьковича) із єврейським цвинтарем працювало 4 тролейбуса фірми “MAN”. У 1940 році після “визволення” радянськими військами прибуло іще 4 радянських тролейбуси ЯТБ – 4. У післявоєнні роки у Чернівцях працювали радянські тролейбуси МТБ-82 та ЛАЗ-695Т.

Починаючи із 1966 році у Чернівцях починається “Шкодівська” епоха, яка триває і понині – більшість рухомого складу чернівецького тролейбуса становлять “Skoda 14Tr”, які почали постачатися до Чернівців у . Збереглося також кілька “Skoda 9Tr”.

Чернівецька "Skoda 14Tr" №305 неподалік заілзничного вокзалу. Автор фото - Антон Лягушкін.

Чернівецька “Skoda 14Tr” №305 неподалік заілзничного вокзалу. Автор фото – Антон Лягушкін.

Перший тролейбус, який ми зустріли, виявився, ясна річ “Шкодою” 14 Тр – на маршрутах із складним рельєфом №3, 3а та 5 можуть працювати тільки ці тролейбуси. У ранішній час тролейбус був заповнений пасажирами – тролейбус у Чернівцях дешевий і зручний транспорт. На більшості маршрутів інтервал руху тролейбусів невеликий – він не перевищує 5 – 7 хвилин у години “пік”. На момент наших відвідин Чернівців вартість проїзду в тролейбусах складала лише 1 грн. 25 копійок, тобто була удвічі меншою, а ніж у маршрутках.

Перші кроки вранішніми Чернівцями ми зробили в напрямку річки Прут за трасою, якою колись ходив чернівецький трамвай, місце якого зайняли “рогаті”. Щоправда на будинках можна побачити значну кількість фігурних литих кронштейнів, які нагадують про трамвайне минуле міста.

Тролейбус "Skoda 14Tr" на мосту через річку Прут. Автор фото - Антон Лягушкін.

Тролейбус “Skoda 14Tr” на мосту через річку Прут. Автор фото – Антон Лягушкін.

Над широкою, але достатньо мілкою річкою Прут побудовано великий сучасний залізобетонний рух, по якому рухаються тролейбуси і автобуси, які пов’язують ліво та правобережні частини Чернівців.

Хоча Чернівці і порівняно невелике місто – за населенням воно майже втричі менше за Львів на вулицях столиці Буковини можна зустріти великі автобуси, правда не нові, а вживані із Німеччини. Такі автобуси їздять на чернівецькому маршруті № 1а. Кидається в очі, що у Чернівцях на автобусних маршрутах працює велика кількість ПАЗ – 3205, а також “Еталонів” А081.

Автобус MAN на мості через річку Прут. Автор фото - Антон Лягушкін.

Автобус MAN на мості через річку Прут. Автор фото – Антон Лягушкін.

Одразу за мостом знаходиться кінцева зупинка тролейбусів, отож щоб зустрітися із нашим гідом по Чернівцям – Сашком Міхайловим. Хоча тролейбуси у Чернівцях їздять доволі часто, але туристу доволі важко розібратися у трасах їхніх маршрутів – із здивуванням помітили, що у салонах немає схем руху тролейбусів, які є неодмінним атрибутом тролейбусів Львова, Івано-Франківська і Тернополя. Не знайшли ми в салоні і правил користування електротранспортом. Очевидно, всю інформацію в Чернівцях про рух тролейбусів можна дізнатися лише у кондукторів.

Під час огляду центральної частини міста, на розі вулиць Головної та Руської зустріли унікальний для України тролейбус Volvo. П’ять таких тролейбусів із Бельгії Чернівці придбали у 2012-4 роках. Не дивлячись на солідний вік, ці тролейбуси у дуже хорошому стані, проте не надто зручні для пасажирів – вони мають лише двоє дверей, а на задніх дверях є аж чотири сходинки. Тролейбуси Volvo  працюють здебільшого на маршрутах № 2 і 4, які мають легший профіль траси, а ніж “трійка” і “п’ятірка”.

Тролейбус Volvo на перехресті вулиць Головної та Руської. Автор фото - Володимир Караїм

Тролейбус Volvo на перехресті вулиць Головної та Руської. Автор фото – Володимир Караїм

У центральній частині Чернівців є багато гарних житлових будинків та адміністративних споруд. Дуже гарним є Чернівецький музнично-драматичний театр, який був побудований відомою віденською фірмою. Неподалік театру знаходиться Чернівецька алея зірок, де вмонтовано зірки видатним буковинцям – Володимирові Івасюку, Софії Ротару, Миколі Мозговому, Павлові Дворському, Іво Бобулу та Лії Сандулесі та багатьом іншим. Величними і гарним спорудами є обласна державна адміністрація, будинкок медичного університету. Але найбільшою перлиною міста над Прутом є колишня резиденція Буковинських митрополитів, у якій нині розмістився Буковинський національний університет ім. Федьковича. Поблизу Універитету знаходится кінцева тролейбусних маршрутів. Ми вирішили оцінити зручність шведського тролейбуса і відправилися на тролейбусі “Volvo” на кінцеву зупинку “Завод “Гравітон”, поблизу якої знаходиться нове тролейбусне депо на самій околиці міста. На цій кінцевій ми зустріли тролейбус “Skoda 9Tr” № 200.

На кінцевій "Завод "Гравітон". Автор фото - Володимир Караїм.

На кінцевій “Завод “Гравітон”. Автор фото – Володимир Караїм.

Нове тролейбусне депо Чернівців займає доволі велику площу. Міська забудова іще не підступила до нього, та нажаль навколо депо можна побачити багато негативних наслідків людської діяльності – чернівчани перетоворили територію, яка оточує тролейбусне депо на смітник. Оскільки до столиці Буковини ми завітали у будній день, то на території тролейбусного депо знаходилося лише кілька тролейбусів, в тому числі і “рестайлінговий” ЛАЗ – 52522 із №2011. Перші тролейбуси цієї моделі постачалися до Чернівців іще у 1995 році, але із 6 тролейбусів, які надійшли того року, наразі працює лише один. Сім “рестайлігових” ЛАЗів-52522м столиця Буковини придбала у 2004-5 роках і всі вони працюють і досі і знаходяться у достатньо хорошому стані.

Тролейбус ЛАЗ-52522м на території тролейбусного депо у Чернівцях. Автор фото - Володимир Караїм.

Тролейбус ЛАЗ-52522м на території тролейбусного депо у Чернівцях. Автор фото – Володимир Караїм.

Від тролейбусного депо в напрямку центру міста ми відправилися на “рестайлінговій” “Skoda 9Tr” № 214. Під час капітального ремонту цей тролейбус отримав вклеєні вікна (правда без кватирок), а оригінальні сидіння у ньому були замінені на сидіння від автобусу МАN. Як на наш погляд, тролейбус більше втратив, а ніж виграв від такої модернізації… Ретро техніка на то вона і ретро, щоб зберігати її у первісному вигляді, а не знущатися над нею…

Тролейбус "Skoda 9Tr" № 214. Автор фото - Володимир Караїм.

Тролейбус “Skoda 9Tr” № 214. Автор фото – Володимир Караїм.

 Однією із туристичних “родзинок” Чернівців є Музей народної архітектури і побуту Буковини. Цей музей – аналог львівського “Шевченківського гаю” або київського “Пирогово”. Але він значно старший за віком від них – формування експозиції музею розпочалося іще у 1930-ті роки, коли Буковина знаходилася під владою Румунії. Цей музей розташований у мальовничій місцевості на околиці Чернівців і зв’язаний із центром міста тролейбусним маршрутом №4. Сісти в цей тролейбус із першої спроби не вдалося – він виявився переповненим пасажирами. Отож ми вдалися до хитрощів – підїхали ближче до кінцевої, щоб проїхатися більш-менш комфортно. У понеділок музей не  працював, але його охоронець, дізнавшись, що ми зі Львова пропустив нас на територію за невелику плату.

Музей народної архітектури і побуту Буковини.

Музей народної архітектури і побуту Буковини.

Погулявши музеєм і роздивившись його експонати ми вирушили у центральну частину Чернівців, щоб підкріпитися і покататися на тролейбусах інших маршрутів. До центру міста нас довіз тролейбус “Вольво”. У центральній частині міста ми знайшли затишне кафе із смачними стравами української кухні і “підзаправившись” ми вирушили тролейбусом №5 до Калинівського ринку на іншому березі річки Прут. Під час поїздки ми іще раз переконалися, що при нормальному технічному обслуговуванні і ремонті старенькі тролейбуси “Skoda 14Tr” здатні не лише долати великі чернівецькі спуски та підйоми, але й рухатися на великих швидкостях… Калинівський ринок знаходиться на околиці міста, а тролейбусний маршрут пролягає повз висотки радянського часу та райони індивідувальної забудови.

"Шкода" долає крутий підйом на вулиці Головній.

“Шкода” долає крутий підйом на вулиці Головній.

Цікаво, що на круті чернівецькі узвози вкриті бруківкою. Деякий час тому їх закатали асфальтом, але він практично повністю “зтік” і бруковане покриття вилізло на гору.

Після поїздки в сторону Калиніського ринку ми приділили увагу вивченню пішохідної зони Чернівців, яка розташована навколо вулиці Ольги Кобилянської. Пройшлися ми також по вулиці Сагайдачного і побували на славнозвісній площі Турецької криниці із гарними фонтанами…

Втомившись, ми відравилися на залізничний вокзал чекати потяга №608 “Чернівці – Львів”… Хоча вокзал Чернівців – великий і гарний і нещодавно пройшов реконструкцію, потягів із нього відправляється вкрай мало. Українських пасажирських потягів усього три – №117 “Буковина”, який прямує до Києва, №608 “Чернівці – Львів” – вони відправляються щоденно, і №668 “Чернівці – Ковель”, який відправляється через день… Приміське сполучення у Чернівецькій області представлено переважно вантажо-пасажирськими потягами із одного-двох вагонів, які веде маневровий тепловоз ЧМЕ3. Лише до Коломиї ходить сучасний дизель-потяг виготовлений у Луганську…

Не дивлячись на пізній вечір, навіть майже ніч, із вікна вокзалу ми бачили кілька тролейбусів – вони привозили майбутніх пасажирів львівського потягу…

Майже опівночі подали на посадку потяг. Як не дивно, цей потяг обслуговує не лише Чернівці, а він іще й їздить до Рахова. Втомлені ми зайняли свої місця… Поїздка до Львова виявилася менш комфортною, оскільки це був не “червоноплюш” із м’якими полицями, а типова немодернізована “Калина” із твердими дермантиновими полицями… Ми пожаліли, що не замовили квитки із білизною… Але усе одно міцно заснули… Оскільки потяг зі Львова затримався, наш потяг пропустили по залізниці “Чернівці – Стефанешти-Коломия”, щоб вкластися у відведений час потяг йшов на великій швидкості і його похитувало заколисуючи своїх пасажирів…

До побачення, столиця Буковини…. Доброго ранку, рідний Львове…


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

© Антон Лягушкін, Андрій Марчук, 2014 Frontier Theme