Кінний трамвай у Львові

Перший кінний трамвай на території Австро-Угорщини з’явився у 1865 році у Відні. Приклад столиці метрополії наслідували інші великі міста імперії – Трієст (1865), Будапешт (1866), Прага та Грац (1875). Уже наприкінці 1860-х років почало обговорюватися питання відкриття міської кінної залізниці у Львові. На початку 1870 р. дві англійські фірми запропонували львівському магістратові збудувати лінії кінного трамваю на умовах концесії. Однак міська влада тоді не пристала на пропозицію.

Кінний трамвай на площі Митній. Фото із колекції І. Котлабулатової

Кінний трамвай на площі Митній. Фото із колекції І. Котлабулатової

Необхідність масового громадського транспорту для Львова стала очевидною після проведення в місті Крайової рільничо-промислової виставки, яка тривала більше місяця – від 6 вересня по 10 жовтня 1877 року. Її відвідувачами стали не лише львів’яни, але й гості з інших міст Галичини та навіть із самого Відня та із-за кордону. Виставкова площа знаходилася відносно далеко від Залізничного Двірця, тож відвідувачам довелося користуватися омнібусами на найманими екіпажами. Такий громадський транспорт не міг задовольнити потреби великої кількості відвідувачів виставки – потреба у кінному трамваї для Львова стала очевидною, тож у 1878 році місто оголошує конкурс на концесію по будові міської залізниці і створює спеціальну трамвайну комісію для розгляду пропозицій. Претенденти на концесію мали внести у міську касу 40000 злотих, а міська влада мала скерувати запити до магістратів міст, де уже експлуатувалися кінні трамваї, щоб упевнитися у фінансовій спроможності і діловій репутації фірм-претендентів.На розгляд трамвайної комісії надійшло дві пропозиції – від Бельгійського трамвайного товариства, яке представляв Е. Отле та від Трієстинського трамвайного товариства, інтереси якого представляв Шмід. В «активі» у Бельгійського трамвайного товариства на території Австро-Угорщини були лінії кінного трамваю у Празі, а у Трієстиньского – відповідно у Трієсті – єдиному морському порті Австро-Угорщини, третьому за розміром після Відня і Будапешта місті імперії.

SH4_4

Кінний трамвай відкритого типу на вулиці Кароля Людвіга. Стара листівка

Перевагу в наданні концесії на будівництво кінного трамваю було віддано австрійській фірмі із Трієсту. Вирішальним чинником стали два листи, які отримали міські райці: в одному із них ставилася під сумнів репутація Бельгійського товариства, а у іншому високо оцінювалася робота тамтешнього кінного трамваю, окрім того Трієстинське товариство погодилося переглянути багато розділів свого проекту із врахуванням побажань міської влади Львова, зокрема було скорочено термін надання концесії.

У січні 1879 року було створено філію «Львівський трамвай» Трієстинського трамвайного товариства, на яке було покладено функції будівництва і експлуатації трамвайних ліній.

Контракт між владою Львова та філією Трієстинського трамвайного товариства було підписано 1 лютого 1879 року. За цим контрактом на проектування, будівництво і введення в дію трамвайних колій відводився термін в один рік. Передбачалося побудувати лінії для двох маршрутів кінного трамваю:

Перший (основний) маршрут мав сполучити Залізничний Двірець із центром та площею Цлови (пл. Митна) проходячи вулицями Цуферштрасе (Чернівецька), Грудецькою і Казимирівською (нині обидві входять до складу Городоцької), площею Голуховських (Торгова) і далі міським бульваром через площі Мар’яцьку (Міцкевича), Галицьку та Бернардиську (Соборну).

Другий маршрут, відгалужуючись на площі Голуховських від першого мав сполучити Залізничний Двірець із Підзамчем та Жовківською рогачкою (район перехрестя вулиць Б. Хмельницького, Волинської і Механічної), його лінія мала пройти вулицями Замарстинівською та Жовківською (Б. Хмельницького).

SH4_7

Відкриті вагони кінного трамваю на вулиці Кароля Людвіга. Початок ХХ століття. Стара листівка

У червні 1879 року стартували будівельні роботи. Під будівництво депо і адміністративних будівель кінного трамваю було виділено земельну ділянку на вулиці Бема (нині Ярослава Мудрого) позаду казарм цісаря Фердинанда. Виїзд трамвайних вагонів на лінію мав здійснюватися вулицею Бема. Будівництво депо та адміністративного корпусу здійснювалося за проектом інженера Радванського і будівельника Бреймера.

У серпні того ж року із Грацу прибули перші трамвайні вагони темно-гранатового кольору та білі написи із червоною облямівкою «Трамвай львівський», у кінці літа розпочалися шляхові роботи. Рейки кінного трамваю були виготовлені із дуба і обшиті сталевою бляхою. Одночасно із прокладанням трамвайних колій місто почало будувати каналізаційний колектор вздовж вулиці Городоцької.
До листопада 1879 року було прокладено колії кінного трамваю від вулиці Бема до площі Цлової. Роботи на інших ділянках затримувалися – на Городоцькій через затягування робіт із будівництва каналізаційного колектора містом, а на вулиці Цуферштрасе (Чернівецькій) – через відмову трамвайного товариства забруковувати усю вулицю через дорожнечу таких робіт. Не дивлячись на неготовність усієї лінії кінного трамваю, 25 листопада 1879 року розпочалися випробування лінії. На лінію виїхало три вагони кінки: літний відкритий, другий – із одним салоном і третій розділений на два класи. Випробовування пройшли успішно, хоча було певне запізнення через несвоєчасне очищення колій від снігу та льоду, який випав у ніч, що передувала випробовуванням.
Першими пасажирами львівського кінного трамваю були представники львівської громадськості, які сіли у трамвай на куті вулиць Бема і поїхали у напрямку площі Цлової. Запуск руху кінного трамваю спричинив значний інтерес з боку мешканців Львова. Багаточисельний натовп зустрічав дорогою гарно прикрашені трамвайні вагони. На вулиці Чарнецького (Винниченка) вагони зустрічали представники міської влади на чолі із бургомістром Александером Ясінським, які відправилися кінним трамваєм у зворотній рейс до будинку трамвайного управління, де відбувся урочистий обід.

Занадто скоро говорити про відкриття постійного руху, але воно відбудеться невдовзі – писала 27 листопада «Газета львівська, – Вітаючи новий спосіб сполучення, сподіваємося, що наше місто набере нових рис великого міста і тепер ми будемо жити із кращим засобом пересування

Персонал кінного трамваю був набраний серед місцевих мешканців і отримав ошатні однострої із картузами з червоними околичками. Коней придбали у Мостиськах та Бердичеві.
Регулярний рух кінного трамваю розпочався лише через майже півроку – закладання колій по вулиці Городоцькій вище вулиці Бема (Ярослава Мудрого) розпочалося лише у квітні 1880 року, в той же час почалося будівництво трамвайної гілки в район Підзамча. Через це міська влада дала дозвіл трамвайній компанії у травні 1880 року розпочати регулярний рух не по всій протяжності лінії, а лише від Казарм цісаря Фердинанда до Митної управи. Обкатка лінії почалася 1 травня 1880 року, з 3 травня трамвайні вагони кінки почали возити пасажирів поки-що безкоштовно, а за два дні почався регулярний рух кінки з оплатою проїзду пасажирами. Таким чином Львів став першим українським містом, у якому було відкрито рух кінного трамваю – в Одесі рух кінки стартував через три місяці після львівського – у липні 1880 року.
Популярна у ті часи львівська газета «Діло» у числі від 8 травня 1880 року писала:

Львівський трамвай розпочав 5 травня ц.р. правильний рух по квиткам від митної управи до казарм Фердинанда. Кожні 9 хвилин від’їздитиме вагон від переду казарм. П’ять вагонів будуть їздити 19 раз щодня, а отже 95 раз можуть сідати пасажири на станціях, де зупиняється вагон. Спочатку всі вагони трамваю були у всякій порі дня битком набиті. Зрештою, більшість сідала з цікавості.

На початку літа 1880 року завершилося будівництво колектора на Городоцькій та укладання рейкового шляху від головного вокзалу до казарм Фердинанда, тож 1 липня 1880 року відкрився рух кінного трамваю по усій основній трасі аж до головного вокзалу залізниці ім. Карла Людвіга, яку розділили на чотири секції. Рейки кінного трамваю на вулиці Цуфарштрасе (Чернівецькій) для зручності руху екіпажів були розміщені на окремій смузі приблизно там, де нині пролягають рейки електричного трамваю. Збільшився до 8 вагонів випуск кінного трамваю на лінію – 3 із них рухалися за скороченим маршрутом від казарм Фердинанда до площі Цлови.
Розклад руху кінного трамваю для зручності пасажирів залізниці було узгоджено із розкладом руху потягів, поряд із реалізацією разових квитків на проїзд, який вартував 20 або 15 центів (в залежності від класу) за секцію, було запроваджено продаж місячних абонементів на проїзд у кінному трамваї за ціною 3 злотих, якими найбільш активно користувалися залізничники, які доїздили на роботу з міста та Личакова. Іще в червні 1880 року на прохання міської влади трамвайне товариство заборонило куріння у вагонах трамваю для пасажирів і обслуговуючого персоналу.
Після запуску трамвайної лінії від казарм Фердинанда до вокзалу виявилося, що підйом від вулиці Бема (Я. Мудрого) до площі Солярні (М. Кропивницького) занадто крутий і пара коней не могла витягнути важкий вагон вгору Городоцькою. Тому на цій ділянці довелося впрягати третього коня, за що стягувалася додаткова плата.
Новий засіб міської комунікації виявився прибутковим – у перші дні роботи кінки дохід трамвайного товариства складав по 300 злотих на день. Збереглися статистичні дані про пасажиропотік у перші дні роботи кінного трамваю за квитками: 5 травня кінним трамваєм проїхало 4611 пасажирів, 6 травня – 5699, а 7-го – 3234.
Поява кінного трамваю у Львові в часі практично збіглася із візитом до Львова у вересні 1880 року австро-угорського імператора Франца-Йосифа, отож міська влада намагалася продемонтрувати цісареві прогрес у розвитку міської інфраструктури. Нагадаємо, що із одним із попередників Франца-Йосифа під час візиту до Львова стався прикрий трафунок – у 1773 році карета імператора Йосифа ІІ застрягла у багні у самісінькому центрі Львова – на площі Ринок. Ясновельможного гостя мусили на руках заносити до ратуші, а саму карету із багна витягали декілька пар волів.
Візит імператора до Львова забезпечив кінному трамваю значне зростання пасажиропотоку – 11 вересня 1880 року трамваєм скористалося 9624 пасажири, що майже у 2,5 рази перевищувало середній денний пасажиропотік.

Kin

Вагон кінного трамваю поблизу залізничного переїзду на Підзамче. Початок ХХ ст.

Повноцінно відкрити рух на другій лінії кінного трамваю до візиту імператора не вдалося, хоча будівництво на Підзамчі завершилося у серпні 1880 року і на початку вересня було проведено пробні поїздки. Вони виявили значну кількість дефектів і недопрацювань. Найбільш значним відхиленням від проекту була 140-метрова одноколійна ділянка в районі перетину трамвайних колій із залізничними, хоча за проектом вся лінія мала бути двоколійною – вузькість тогочасної вулиці в цьому місці не дозволяла прокласти другу колію. Також не було побудовано об’їзної лінії, всупереч забороні трамвайний рух таки мав здійснюватися через залізничний переїзд, який з міркувань безпеки обладнали шлагбаумами. Регулярний рух кінного трамваю на цій лінії розпочався лише 16 березня 1881 року. Загальна довжина ліній кінного трамваю у Львові після відкриття трамвайної лінії на Підзамче склала 5,874 кілометрів.
Пасажиропотік кінного трамваю із кожним роком зростав: якщо у 1880 році кінним трамваєм скористувалися 450 тисяч пасажирів, то наступного року кінний трамвай перевіз 1 млн. 427 тисяч, а у 1891 році – вже майже 2,2 млн. Абсолютний рекорд у перевезенні пасажирів був встановлений у 1894 році, коли у Львові відбувалася Виставка Крайова – було перевезено майже 2,7 млн пасажирів.
Розвивалася й інфраструктура кінного трамваю. Якщо наприкінці 1880 року персонал трамвайного парку налічував 70 осіб і щоденно запрягалося 75 коней, то 1887 році в депо налічувалося 37 пасажирських і 3 вантажних вагонів і 105 коней, а у 1894 році їх кількість збільшилася до 54 вагонів і 120 коней. За день один трамвайний вагон здійснював пробіг у 76 км., а один кінь – 22,5 км. Рух вагонів був лівостороннім, як і по всій тогочасній Австро-Угорщині.
Отримуючи значні прибутки у перші місяці роботи кінного трамваю, Трієстинське трамвайне товариство вирішило розширити мережу трамвайних ліній, проклавши трамвайні колії до Верхнього Личакова і Личаківського цвинтаря та по вулиці Коперніка. У лютому 1881 року розпочалося нівелювання нових трас, але будівництво їх так і не розпочалося. Про розширення мережі кінного трамваю знову заговорили на початку 1890-х років, коли міська влада запропонувала Трієстинському товариству побудувати трамвайні лінії вгору від площі Цлови до Личаківського цвинтаря та від Галицької площі до парку Кілінського (нині Стрийський). Але умови, які висунуло товариство були невигідними для міста, оскільки передбачали занадто малі відрахування у міську скарбницю, тому за весь час свого існування мережа кінного трамваю зовсім не змінювалася.

Кінні та електричний трамваї на площі Галицькій. Весна 1894 року. Стара листівка.

Кінні та електричний трамваї на площі Галицькій. Весна 1894 року. Стара листівка.

Якщо до пуску електричного трамваю у 1894 році найбільш прибутковою була лінія від головного вокзалу до площі Цлови, то після появи конкуренту найбільші прибутки кінного трамваю припадали на лінію, яка прямувала на Підзамча. У 1895 році Трієстинське трамвайне товариство викупило рухомий склад і коней у підприємця Уманського, який в останні роки володів фірмою, яка здійснювала перевезення пасажирів кінними омнібусам. Того ж року був проект запустити експериментальний вагон бензотрамваю, проте він так і залишився нереалізованим.
Початок роботи електричного трамваю яскраво продемонстрував усі недоліки кінки, яка на початку ХХ століття уже перетворювалася на анахронізм, проте термін дії концесії спливав лише 22 липня 1929 року. Міська влада вирішила використати своє право про викуп підприємства кінного трамваю через 25 років після його запуску в експлуатацію. Протягом усього 1905 року тривали переговори між міською владою Львова та Трієстинським трамвайним товариством, остаточний проект угоди було узгоджено 16 лютого 1906 року.

Кінний та електричні трамваї біля головного вокзалу. 1904 р. Стара листівка.

Кінний та електричні трамваї біля головного вокзалу. 1904 р. Стара листівка.

На засіданні міської ради 27 лютого 1906 року було прийнято план дій для електричної комісії (так називався орган, який керував електричним трамваєм), який передбачав викуп підприємства кінного трамваю із усім майном, враховуючи нерухомість, колії, рухомий склад та коней у Трієстинського трамвайного товариства за 940 тисяч крон. Після викупу підприємства електрична повинна була організувати тимчасове управління підприємством, щоб воно не припиняло свою роботу аж до заміни кінного трамваю електричним. Також міська рада уповноважила представників виконавчої влади підписати від імені міста контракт і здійснити акт купівлі-продажу майна кінного трамваю.
21 травня на засіданні Трієстинського трамвайного товариства у місті Трієсті було проголошено остаточний варіант угоди про продаж майна львівської філії. На початку квітня міська комісія почала інвентаризацію кінного трамваю в депо на вулиці Бема (Я. Мудрого). Підписання контракту відбулося лише 8 липня 1906 року, але формальний перехід підприємства під владу міста відбувся лише після перереєстрації концесії на ім’я власне Міської Гміни, яка була здійснена австрійським міністерством залізниць лише 1 листопада, а передача документів відбулася лише 26, хоча викупні кошти були перераховані Трієстинському трамвайному товариству ще 1 січня 1906 року. Після викупу містом підприємство отримало назву «Міський кінний трамвай».
На посаді директора міська влада залишила пана Шустера, який займав цю посаду за часів Трієстинського товариства. Аж до ліквідації кінного трамваю він отримував від міста платню в розмірі 15 тисяч крон на рік.
Відповідно до планів міста обидві лінії кінного трамваю мали бути електрифіковані. Роботи із електрифікації почалися у квітні 1908 року. Під час електрифікації також проводилася перешивка колій із широкої європейської (1435 мм.), якою рухалася кінка у вузьку колію електротрамваю (1000 мм.). Кінний трамвай продовжував функціонувати і під час виконання робіт по електрифікації, але вагони рухалися лише по одній колії, щоб не залишити мешканців вулиць без транспорту, в той час як іншу колію перебудовували. Після електрифікації першої колії і запуску руху електричного трамваю рух кінки мав припинитися і розпочатися роботи по електрифікації другої колії.
Припинився рух кінки і стартував рух електричного трамваю на Підзамчі 14 грудня 1908 року, а перед новим 1909 роком, 29 грудня 1908 року електричний трамвай замінив кінний на вулиці Городоцькій.
Вагони кінного трамваю були переобладнані у причепні до вагонів трамваю електричного, а коней у січні 1909 року було продано на кінних ринках по ціні від 35 до 315 крон.

Джерела інформації:

1. Тархов С.А. Історія львівського трамваю. Львів: Фенікс ЛТД, 1994 – 128 с.;

2. Котлабулатова І. Львів на фотографіях 1860 – 2006. Львів: Центр Європи, 2006 – 316 с.;

3. Марчук Л.П., Шипова В.С. Їде трамвай, їде… Львів, 1994 – 56 с.

Повернутися до сторінки “Історія електротранспорту Львова”

  • Tweet

© Антон Лягушкін, Андрій Марчук Frontier Theme