Винахід тролейбуса

old_toll

Вважається, що слово “тролейбус” прийшло до нас із англійської мови, воно виникло, за однією із версій, як поєднання американізму “trolley” – трамвайний вагон і “bus” – автобус. Перші тролейбуси сприймалися публікою саме як гібрид автобуса і трамваю, примітно, що у Росії на початку ХХ століття тролейбус називали не інакше, як “безрейковий трамвай”.  За іншою версією “trolley” означає візок, який певний час використовувався у якості струмоприймача перших тролейбусів. Тролеєм називають також контатний дріт, який використовується у сучасному трамваї і тролейбусі.

Винахідником тролейбуса, як і трамваю, у Європі вважають Вернера Сімменса. Достаменно відома навіть дата першої тестової поїздки тролейбуса – це відбулося 29 квітня 1882 року у передмісті Берліна Галензее. Довжина траси першого тролейбуса складала лише 540 метрів.

Над сами винаходом Вернер фон Сімменс працював на протязі багатьох років. Іще у 1847 році він писав свому братові Вільгельму:

“Коли у мене будуть час і гроші, я хочу побудувати пасажиський екіпаж на електромагнітній тязі, який би ніколи не залишив мене в тяжкому матеріальному становищі”

"Електромот" Сімменса - пращур сучасного тролейбусу

“Електромот” Сімменса – пращур сучасного тролейбусу

Для реалізації задуму Вернер фон Сімменс на основі мисливського візка-ландо сконструював самопривідний пристрій на із електроприводом, який міг рухатися не лише без конячи, але і без струмопровідних рейок. Цей транспортний засіб, який увійшов у історію під назвою “Електромот” і був пращуром сучасного тролейбусу. Він приводився під дією електричного струму, який знімався із повітряної контактної мережі маленьким 8-колісним візком – струмознімачем. Цей візок котився по двом контактним дротам. Щоб візок-струмоприймач не перевернувся із контактної мережі, він був додатково урівноважений противагами.

Два гнучких мідних ізольованих кабеля тягнулися донизу від контактного візка до дерев’яної щогли, яка була встановлена на візку поєднувала цей своєрідний струмознімач із двома електромоторами, встановленими унизу сидіння водія, які приводили у рух задні колеса за допомогою сталевих ланцюгів (у ті часи диференціальну передачу іще не винайшли).  Два електродвигуна потужністю в 3 кінські сили із робочою напругою 550 Вольт дозволяли “Електромоту” розвивати швидкість до 12 км/год. Водій керував прототипом майбутнього тролейбусу за допомогою кермового механізму, змонтованого на передній осі, одначе свобода маневри була вельми обмеженою, оскільки екіпаж повинен був рухатися суворо вздовж 50-ти сталевих опор, які підтримували контактну мережу.

Електрику для руху екіпажу вироблялася на невеликій електростанції, збудованій головним інженером “Siemens & Halske” Карлом Людвігом Фрішеном. Електростанція мала паровий двигун, який приводив генератор постійного струму.

Без огляду на успішне тестування “Електромоту” і те, що Вернер фон Сімменс отримав довзіл від Берлінського муніціпалітету право будівництва тестової лінії іще у 1881 році для вого винаходу, “Електромот” так і залишився на стадії прототипу. Причиною цього став поганий стан доріг – ями і нерівності на них були серйозними перешкодами для руху екіпажу. У ті часи іще не були винайдені гумові шини (вони з’яляться лише після винаходу автомобіля у 1885 р.). У середині 1882 року Сімменс припинив досліди із прототипом тролейбуса і переключився на вдосконалення трамваю. Майже на десятиліття технологія тролейбуса була забута на початковій стадії розвитку.

Та ці роки не минули дарма. Ми уже згадували, розказуючи Вам про винахід трамваю, що американець Френк Спейг винайшов  у кінці 1880-х років штанговий струмознімач, а у 1886 році Лео Дафт – дводротову контактну мережу. Завдяки цим двом винаходам було закладено надійну основу для струмознімання у тролейбусах. Наприкінці того ж ХІХ століття було розроблено конструкцію стрілок для контактної мережі.

У кінці того ж ХІХ століття було винайдено гумові шини для автомобілей. Збільшення обсягів перегонки нафти у світі призвело до накопичення твердих залишків – гудронів. Ці продукти перегонки нафти почали використовувати для виготовлення нового дорожнього матеріалу – асфальту.

Тролейбус М. Шіммана

Тролейбус М. Шіммана

Вважається, що перша пасажирська тролейбусна система була відкрита у 1890 році у Ліоні (Франція). На рубежі ХХ століття німецький інженер Макс Шіман у партнерстві із фірмою братів Сімменсів – “Siemens & Halske” став знову інтенсивно розвивати ідею тролейбусу і будувати тролейбусні лінії. Винахідник удосконалив тяговий двигун і конструкцію струмоприймача, а також зробив тролейбус більш комфортабельним. У грудні 1900 року у місті Вільньов у Швейцарії було запущено першу міську тролейбусну лінію.

На території Чехії, яка тоді була частиною Австро-Угорщини першу тролейбусну систему було збудовано у 1902 році. Тролейбусна лінія сполучила Попрад і Смоковець. 16 липня 1907 року тролейбусна система була побудована і введена у пасажирську експлуатацію у місті Гмунд у Австрії. У 1909 відкрилися тролейбусні лінії у Чеських Будейовіцях та у Братиславі. Перед першою світовою війною існували плани відкриття тролейбусного сполучення у Львові.

Цікаво, що у початковий період розвитку тролейбуса ними перевозили не лише пасажирів. Електричні тягачі, що за своєю будовою були схожими на тролейбуси були побудовані у 1894 році у Франції. З їх допомогою в 1894 – 1896 роках відбувалося проведення суден на каналах Сен-Дені та Бургунському.

У Великобританії перший тролейбус став курсувати у 1912 році в Лондоні. А ще раніше у 1909 році перший британський тролейбус – “безрейковий транспортний засіб із електричним приводом на електричній тязі” був протестований компанією “Столичні електричні трамваї” і був продемонстрований на щорічній конференції Муніціпальної трамвайної асоціації. Для живлення струмом, модернізован Едуардом Мунро повітряна контактна мережа системи Макса Шіммана.
Перший тролейбус Лондона

Перший тролейбус Лондона

У Сполучених штатах перед Першою світовою війною, окрім декотрих демонстарційних випробувань, у 1910 році було відкрита тролейбусна лінія у Голлівуді і у 1913 році у місті Меррилл. У деяких інших містах Північної Америки також робилися спроби організації тролейбусних ліній в той період, одначе через деякий час були закриті, крім тролейбусних ліній в той період, одначе, через деякий час багато лійні були закриті, за виключенням тролейбусної мережі у Філадельфії, яка функціонує і досі.
На території Російської імперії не було збудовано жодної тролейбусної системи, хоча у 1904 – 1905 роках інженер В.І. Шубейський, українець за походженням, запропонував проект першої міжміської тролейбусної лінії, яка б з’єднала Новоросійськ і Сухум. Не дивлячись на глибоку теоретичну проробку проекту, його не вдалося втілити у життя. Повторилася історія із винаходом трамваю С. Піроцьким.
Через ряд технічних недоліків більшість тролейбусних систем, що відкрилися перед Першою світовою війною, закрилися невдовзі після відкриття. Причиною закриття в основному були технічні вади перших тролейбусів.
Справжній розвиток тролейбуса почався лише після завершення Першої світової війни. Про це ми Вам розкажемо у розділі “Розвиток тролейбусу до наших днів”.
old_toll2


© Антон Лягушкін, Андрій Марчук, 2014 Frontier Theme